FREE SPACE - МОЄ РОЗУМІННЯ ГАРМОНІЇ

Моє розуміння гармонії

З дитинства я часто задумувався над тим, навіщо ми живемо і що являє собою увесь цей навколишній світ. Я зростав читаючи книги про природу, пригоди, великі та маленькі подвиги і відчуття справедливості. Після усіх тих книг я оглядався довкола і не міг зрозуміти, чому люди пишуть такі чудові речі, але вчиняють зовсім по іншому.

Коли ти дитина, для тебе це нормально не отримувати відповіді на свої запитання, адже дорослі тільки те і роблять, що ігнорують менших за себе. Але з роками кількість запитань без відповіді лише збільшувалася і в якийсь із моментів я вже не міг залишитися осторонь і почав досліджувати світ навколо себе більш глибоко.

У що ви вірите?

У світі людей є багато звичайних речей, які ми приймаємо такими, якими вони є, адже вони були створені задовго до нашої появи. Але десь тут в мене і починає з’являтися дисонанс зі світом. Віра, держава, сім’я, суспільство, освіта, професія, успіх — у кожному куточку світу працюють інші правила та цінності, і кожен стверджує, що його закони істинні.

Ми маємо безліч штучних ідей: релігій, державних устроїв, традицій, законів, порядків, деякі з яких успішно працюють, а деякі виявились провальними.

Але хто тут насправді правий? Той хто каже що Бог один, чи той хто каже що його не існує? Люди які ненавидять геїв, чи ті хто підтримує багатошлюбні відносини? Соціалісти, які хочуть віддати всім все “запросто так”, чи капіталісти, які хочуть аби кожен клаптик світу комусь належав? 

І тут я вас трішки засмучу, адже моєю першою і найважливішою відповіддю на ці запитання були слова “Я не знаю”. І саме тому я вирішив піти далі і дізнатися більше.

Тож я запитав у себе, а в що ж вірю я? І це потягнуло за собою багато іншого. В 4 класі я почав відвідувати православну церкву, потім протестантську, ісламістів, йогів і всіх кого тільки міг знайти. Я багато спостерігав і спілкувався, і всі ці люди були для мене однаково цікавими, однаково гарними, розумними, щасливими і здоровими. Тоді, ще в дитинстві, я зрозумів що люди народжуються, живуть і помирають однаково у кожному куточку нашої планети, незалежно від віросповідання, соціального статусу чи раси.

Життя існує незалежно від того у що ми віримо, чи що думаємо. Природа, життя, планети, зірки, Всесвіт, вони теж належать до понять які існували задовго до нашої появи, але думки про це, особисто в мене  ніколи не викликали сумнівів чи відчуття відсутності сенсу.

Який цей світ, ідеальний чи недосконалий?

Насправді ця тема дуже часто є предметом для суперечок. Напевне, якщо говорити про матеріальний світ, який наше суспільство пропагує впродовж останніх тисячоліть — то ми справді дуже далеко від ідеалу.

Для того аби сформувати відповідь на це запитання я використовую просту конструкцію, щось на кшталт “чи щасливі люди жити у світі, який вони створюють для себе прямо зараз?”. Будь ласка, подумайте про ці слова самі.

Але ж ми зараз говоримо про гармонію. А я просто веду до того, що якщо ви збираєтесь шукати її серед крихітного світу людей, то це не найкраще місце.

Загалом, абстрактне розуміння світу це добре, і є одна думка, яку я виокремлюю серед інших, адже справді, дуже хочу, аби ви знали про неї.

Вчені кажуть, що життя існує на нашій планеті завдяки дивовижному збігу обставин, серед яких: ідеальна відстань від Сонця, наявність різноманіття різних складних елементів, врівноважена сила тяжіння, сталий температурний режим, атмосфера. До речі, атмосфера це та штука, яка затримує все на нашій планеті, і не випускає зайве назовні. І тут я хочу зупинитися. Стоп.

Я не знаю нічого про динозаврів і те що відбувалось чи не відбувалось прямо тут мільйони чи мільярди років до мене, але ось ця маленька деталь (про атмосферу) дає мені розуміння того, що все що існує прямо зараз на нашій планеті складається з тих самих частинок (елементів, складників, називайте це як завгодно), з яких складалися наші предки, і все живе та неживе, що існувало в цьому світі до нас. Єдине нове, що потрапляє до нашої планети, це енергія Сонця, і вона для нас, до речі, справді є основою всього живого.

Я просто хочу залишити цю думку у вас в голові і відповісти на власне запитання.

Чи ідеальний цей світ для мене? Звісно! Світ, в якому існує безкінечна кількість елементів та їх комбінацій, світ де існують мільйони різновидів життя, які можуть гармонійно співіснувати, світ в якому малесенький збій у взаємодії атомів може призвести до ядерної реакції, але цього не відбувається. 

Якби світ був недосконалим, його просто не існувало б.


І для мене, в цьому досконалому світі, відчуття гармонії прямо пов’язане з відчуттям цілісності з усім що мене оточує.

Цілісність

Для мене цілісність це відповідь на просте запитання: “Що робить мене частиною цього світу?”.

Це запитання трішки дурне і перше що приходить мені на думку це “Все”.
Але іноді, коли я втрачаю зв’язок з природою – я задаю його собі знову і таким чином нагадую собі про те що моє тіло складається з тих же матерій що і тіла інших тварин. А рослини — це досі моє ідеальне джерело їжі, що створюється саме по собі, очищуючи воду і використовуючи ту саму енергію Сонця. Мені не віриться що нам так пощастило, мені не віриться що я є частиною цієї всієї магії, і мені не віриться що я належу до обраних істот, які наділені свідомістю, відчуттями та можливістю повністю розкрити цей світ для себе.

Мені так смішно через те що ми вважаємо рослини, гриби, комах, риб, тварин та інші форми життя нижчими видами, адже це вони зараз знаходяться у гармонії із Всесвітом, насолоджуються ним, ідеально відчувають кожен його дотик, не мають ніяких проблем з раціоном, часом, лікуванням, психікою, відносинами, розумінням та іншими вигаданими і штучно створеними негараздами.

Собака чи кіт може лягти поспати у будь-який момент свого життя, а ви можете? І хто тоді дурень?

Діти в перші роки свого життя почувають себе так само, але ми одразу ж налітаємо на них зі своїми рамками і порадами, аби вони і думати не могли про те що це життя може приносити насолоду. А потім ми все життя намагаємось повернутися до тієї точки, де з нас вибили відчуття гармонії. В мене є син, і я далеко не ідеальний батько, адже часто ловлю у собі прояви тієї старої батьківської програми.

Але я хочу наголосити, що життя існувало раніше та буде існувати й далі без нас. І саме відчуття того що ми є частиною цього великого цілісного досконалого буття — дає мені відчуття гармонії.

Прийняття

Я — лише крихітна миттєвість у безмежному просторі Всесвіту. Я відокремлений від всього іншого, я — частинка  цілого. І в цьому моя унікальність.

Я не відчуваю ніяких внутрішніх страждань через речі, яких я не розумію, хоча насправді таких дуже багато і з часом стає все більше. Але це не означає що я позбавлений природної цікавості до світу, який мене оточує. Просто я прийняв для себе точку зору, виходячи з якої, я розумію що ніколи не зможу осягнути всю багатогранну велич цього світу.

Будь то думки про Бога, чи про будову атомів булочки мого сьогоднішнього бургера, це думки про щось, що є набагато складнішим ніж я сам. Людина це бездоганний біологічний механізм, але вона лише частинка цілого. І лише тоді, коли я приймаю цю думку достатньо глибоко всередині своєї свідомості — я відчуваю своє місце у цьому просторі та перестаю шукати відповіді на запитання, на які ніколи зможу відповісти.

Світ приймає нас такими якими ми є, то чому б нам не зробити те ж саме для себе?


Те що ми не знаємо всього про наше життя — найдорожчий та найважливіший подарунок Всесвіту, завдяки якому ми можемо пізнавати новий досвід. Іншими словами, аби ми знали і відчували все на світі, то як ми відрізняли б одне від іншого? Без поганого немає хорошого, без холодного немає теплого, без темряви немає світла, без суму немає щастя, без втоми немає відпочинку, і без голоду немає ситості.

Отже, моє розуміння гармонії базується на відчутті цілісності зі світом, та прийнятті речей такими якими вони є. Хіба цього недостатньо?

Істина

Комусь, можливо, цього було б достатньо. Але я завжди любив задавати багато запитань. І тому вирішив копати далі.

Я більше не бачу сенсу у тому щоб шукати відповіді на одвічні питання, але є так багато речей, які неможливо не помічати. І тому я продовжую детально їх досліджувати.

Є речі, які справді важко зрозуміти, такі як будова атомів, історія створення світу, чи те що відбувається зі свідомістю після смерті. А є дещо, що ми знаємо напевне: денний, місячний, та річний цикли, природні процеси, реакції та закономірності. 

Можливо, я не завжди маю обґрунтовану відповідь на запитання “чому так відбувається?”, але я точно знаю, що коли зайде сонце — настане темрява і стане трішки холодніше, а коли настане весна — рослини почнуть готуватися до нового циклу. 

Коли пройде рік, у стовбурі дерева з’явиться нове кільце — воно є прямим відображенням кожної секунди його буття. Кільце дерева — це поступове нашарування елементів, які дерево накопичує з плином часу. Це ідеальний механізм зберігання інформації про світ що нас оточує, аби ми тільки вміли його читати. 

А що якщо ми теж, як дерева, кожної миті зберігаємо у своєму тілі частинки нашої минулої реальності? Для мене гармонія — це вміння відчувати цей світ таким, яким він є насправді.

Як щодо часу? Це складне питання!
Минуле минуло, і ми не можемо його повернути, а всі наші спогади це лише накопичення відчуттів про стару реальність, якою ми її знали до появи цього моменту. Майбутнє — це проекція нашої уяви, воно є тільки в нашому баченні світу, воно обумовлене нашим досвідом та очікуваннями, тому не може бути незалежним. Майбутнє — синонім невизначеності, а минуле — назавжди залишило свій слід у існуванні.

Теперішній момент, те що відбувається прямо зараз — це єдиний інструмент впливу на процес життя. Це і є реальність. І якщо десь в цьому світі можна пізнати істину, чи відчути гармонію — то лише в цьому моменті. 

Це складна конструкція, але вона дозволяє мені відчути гармонію.

Для мене істина – це те що відбувається насправді, незалежно від мого існування і бачення ситуації. Істина – це закони існування, які ми описуємо за допомогою інструментів, які ми називаємо наукою. І цим вона так важлива для мого розуміння гармонії.

Те що ми намагаємось пізнати – існувало завжди, процес який ми називаємо відкриттям – більше схожий на пригадування крихітних частинок великого пазла, який було розібрано за мить до нашого народження.

Я не згоден з багатьма законами які створили люди, та іноді навіть можу їх не дотримуватися, але закони існування працюють незалежно від моїх поглядів, і в цьому я бачу глибинну суть істини.

На цьому я пропоную зупинитися, бо і так наговорив багато ідей для обговорення.

Отож, підсумовуючи, для мене гармонія — це відчуття власної цілісності зі світом, прийняття реальності такою якою вона є, і відчуття істини, як єдиного джерела досвіду мого існування.


Ця стаття написана на основі лекції зачитаної на зустрічі “Вільного Простору” у Рівному від 16.10.2020.
Презентація до лекції доступна за посиланням.

Автор: Шухрат Бобомуратов

0 0 votes
Рейтинг статті
Subscribe
Notify of
guest
0 Коментарі
Inline Feedbacks
View all comments