FREE SPACE - ЧОМУ МОТИВАЦІЇ НЕ ІСНУЄ

Чому мотивації насправді не існує?

“If you need inspiring words, just don’t do it.”
“Якщо вам потрібні мотивуючі слова щоб щось зробити, тоді просто не робіть це.”

Ілон Маск


Що таке мотивація для Вас? Внутрішній голос? Почуття? Певна дія? Окей, тепер скажу за себе. Для мене мотивація — це абсолютно нічого.

Якщо заглянути у Вікіпедію, Ви знайдете наступне визначення: “Мотива́ція (з лат. movere) — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.” Найпростішими словами, найбільш поширене визначення “мотивація – це зовнішній чи внутрішній фактор який надихає нас щось робити.”

Якщо говорити про зовнішні фактори, які спонукають нас до дії, то це можуть бути гроші, відео на YouTube, тренер у спортзалі, або нове плаття, яке дуже хочеться одягти, але для якого треба ще схуднути. Якщо говорити про внутрішні фактори, то прикладами мотивації часто стають певна мрія, бажання до самореалізації, здоров’я.

Але насправді ні зовнішня, ні внутрішня мотивація не існують. Мотивація — це велика ілюзія напряму пов’язана з прокрастинацією, або звичкою відкладати все на потім. Перевірено на власному досвіді.

Отже, чому ж мотивації не існує?

Розглянемо піраміду потреб Маслоу, американського психолога. Він запропонував класичну теорію мотивації, яка стала основою “ієрархії потреб.» Згідно з пірамідою, у нас є 5 основних груп потреб які ми якби вмотивовані досягнути. Спочатку це фізіологічні потреби (сон, їжа, вода, секс). Потім людина потребує відчуття безпеки (здоров’я та матеріальні речі). Наступна група потреб це соціальні потреби (сім’я, друзі). Ну і закінчується піраміда потребами поваги (самоповага та досягнення) та потребами самовираження (творчість, ефективне розв’язання проблем). Маслоу стверджував, що коли потреби найнижчого рівня (фізіологічні потреби) задоволені хоча б частково, людина вмотивована рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії. Перш ніж людина отримає мотивацію переслідувати якісь інші високі цілі, їй необхідно задовольнити основні потреби. Але уявіть, наприклад, що в цю ж секунду нам насамперед потрібно подумати про безпеку майна? Наприклад, у вас не вистачає грошей, щоб заплатити за квартиру. У цьому разі, хіба ми чекаємо на так звану мотивацію? Ні. Ми зовсім не думаємо про те де взяти цю мотивацію, тому що в нас є вже хороша причина щось робити та працювати не покладаючи рук – ми чітко знаємо для чого нам це потрібно.

Саме тому, все що у нас є, що надихає нас щось робити на ділі – це ЧІТКЕ БАЖАННЯ ТА РОЗУМІННЯ “ДЛЯ ЧОГО ЦЕ МЕНІ», а не мотивація. Все своє життя я була тою самою людиною, яка не може жити без мотивації. Всі мої стіни були завішені мотиваційними цитатами з журналів та я постійно читала успішні історії інших людей. І в один момент, я зрозуміла, що все це зовсім не працює.

Наприклад, я ще з дитячого садочку вчила англійську. Я ходила на курси, пробувала слухати та перекладати іноземні пісні, вчила слова. Я завжди думала, що мені не вистачає саме мотивації. Я шукала цю мотивацію всюди, а насправді лише відкладала вивчення англійської на потім. В 10 класі я зрозуміла, що дуже хочу потрапити в Америку. Я загорілася бажанням потрапити в Нью-Йорк. Також я зрозуміла, що дуже хочу кайфувати від фільмів та книг в оригіналі та читати своїх улюблених американських класиків. Це був перший рік коли я справді почала вчити англійську. Мені більше не потрібна була мотивація. Я чітко дала собі відповідь на запитання «Для чого це мені?» Щодня я з задоволенням слухала подкасти англійською, пробувала вести щоденник англійською та дивилася серіал друзі в оригіналі. Вже за два роки моєї англійської було достатньо щоб полетіти в Америку.

А тепер невдалий приклад. Також 5 років тому в мене з’явилося бажання вивчити французьку. Я обрала курс французької в університеті, час від часу слухала пісні французькою. Моє навчання було дуже непостійним і я думала, що вся проблема у недостатній мотивації. Я питала людей, які вивчили французьку, як вони це зробили. Я читала мотиваційні книги на зразок «Як вивчити французьку за місяць.» Наразі, зараз, через 5 років, все що я можу сказати французькою це «Бонжур, жемапель Софі.» (Привіт, мене звати Софі). Лише зараз я розумію, що я ніколи насправді не знала відповіді на запитання «Для чого це мені?» Я думала “О, класно буде одного дня поїхати в Париж і поговорити з гарним французом. Чи класно буде похвалитися перед кимось що я знаю французьку. Але цих причин було недостатньо щоб я вивчила французьку.”

Також, вже 3 роки як я веган, хоча про веганство задумувалася ще років 6 тому. Я хотіла стати веганом і пробувала декілька раз провести місяць без молочних продуктів та риби. Кожного разу це закінчувалася крахом – я їхала в Ашан, купляла свій улюблений глазурований сирочок та шматок улюбленого сиру Філадельфія і винила себе у тому, що так і не знайшла достатньо мотивації. Моя помилка була у тому, що я шукала того хто мене міг би вмотивувати перейти на веганство, а не працювала над відповідями на питання «Для чого це мені». Лише прочитавши декілька книг про рослинне харчування, переглянувши інформативні відповіді на YouTube я сіла та чітко прописала для себе відповіді на запитання «Для чого це мені» і тоді, як чудо, в один день мені зовсім перехотілося їсти улюблений сир чи йогурт. Я віддала подрузі всі продукти тваринного походження, навіть свій улюблений глазурований сирок. Я знала що цього разу мені не потрібна ніяка мотивація. Бо я знаю відповідь на запитання для чого це мені.

Отже, чому я бачу прямий зв’язок між мотивацією та прокрастинацією (або відкладанням щось на потім)? Я вірю, що є два варіанти – внутрішнє «хочу» і чітке розуміння для чого це мені або ж лінь, яка не дає встати з ліжка у понеділок зранку. Ми шукаємо мотивацію, а насправді прокрастинуємо. Часто можна почути “Я не бігаю зранку, тому що мені не вистачає мотивації” або ж “Щойно я знайду достатньо мотивації, я одразу ж перейду на рослинне харчування.” Але це так не працює.

Уявіть якби ви кожного разу чекали на мотивацію , щоб щось зробити? Я б у такому випадку, наприклад, сиділа б просто роблячи нічого. Я зовсім не вірю в ефективність внутрішньої мотивації, яку людина отримує після перегляду відео на ютуб «як вставати о 5 ранку» або «як кинути курити». Людина або чітко знає для чого їй вставати о 5 ранку і в неї є це бажання, або ж їй це не потрібно насправді та так званої «мотивації» вистачить на день-два. Людина або хоче кинути курити, або насправді лише переконує себе в тому що хоче і їй це не потрібно. Тому коли мене подруга запитала як мені почати займатися йогою, я сказала що “Ніяк. Подумай чи ти це насправді хочеш. Якби ти хотіла, ти б не питала як. Спробуй просто робити зарядку, гуляти зранку, займатися пілатесом. Головне знайти те фізичне навантаження яке справді будеш хотіти робити. Тоді і не потрібна ніяка мотивація.”

Отже, все що потрібно – це ваше бажання і розуміння для чого це мені. А коли Ви чітко знаєте для чого вам це потрібне і ваше бажання є справжнім, Ви завжди знатимете відповідь на запитання “Як?”

Автор: Софія Остимчук

5 1 vote
Рейтинг статті
Subscribe
Notify of
guest
0 Коментарі
Inline Feedbacks
View all comments